Радянський період

Радянське Дунайське державне пароплавство (нині – ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство») засноване 14 жовтня 1944 р. для забезпечення перевезень Дунаєм військ і техніки, а також народногосподарських вантажів під час Другої світової війни.

На початковому етапі роботи новостворене підприємство використовувало трофейні судна. У 50-60-х роках було збудовано 75 нових буксирів та штовхачів типу “Владивосток”, “Киев“, “Москва”, “Рига”, “Иваново“, “Корнойбург“, а в 70-80-х роках річковий флот пароплавства поповнився потужними штовхачами типу “Сергей Авдеенков“, “Запорожье“, “Ленинград” та самохідними суховантажами серії “Капитан Антипов“. Одночасно відбувалося поповнення несамохідного флоту за рахунок будівництва наливних та суховантажних суден на Кілійському суднобудівно–судноремонтному заводі, а також на верфях Австрії, Румунії, Болгарії.

Основна номенклатура перевезень – метал, зерно, руда, устаткування.

З 50-х УДП стало освоювати морські напрями роботи, будувалися нові серії суден овочевози, суховантажі, контейнеровози. У 90-ті роки флот Українського Дунайського пароплавства поповнився серією із шести морських суховантажних суден, збудованих у Португалії, які сьогодні складають морський флот пароплавства.

З кінця 70-х до кінця 80-х років РДП брало участь у роботі новоствореної міжнародної організації «Інтерліхтер», яка здійснювала безперевалкове транспортування вантажів із придунайських країн до портів Чорного, Середземного, Червоного морів, Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Північної та Східної Африки.

Ще одним напрямом діяльності були пасажирські річкові (міжнародні та місцеві) та морські перевезення. Туристичну лінію “Від Альп до Чорного моря” обслуговували річкові теплоходи “Амур”, “Дунай” та морські “Белинський“, “Осетия“, пізніше – сучасні на той час комфортабельні судна “Волга”, “Дніпро”, “Україна”, “Молдавія” та морський теплохід “Айвазовский“.

Період незалежної України

Після здобуття Україною незалежності Радянське Дунайське пароплавство 20 листопада 1991 р. перейменовано на Українське Дунайське пароплавство.

У 2001 році ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” було надано статус національного перевізника.

З початку 90-х компанія мала серйозні випробування, пов’язані з кризою економіки, дією ембарго проти Югославії, порушенням регулярного судноплавства на Дунаї в районі порту Нові-Сад, втратою частини вантажопотоків. Але попри все пароплавство зберегло свою цілісність та позиції на Дунаї.

З 2000-х рр. робилися спроби відновлення флоту пароплавства, поновлення будівництва річкових барж. У рамках державної програми розвитку українського Придунав’я було розпочато будівництво двох морських суден на Кілійському СБСРЗ, яке так і залишилося незавершеним.

Сучасний стан

Починаючи з кінця лютого 2022 року діяльність Українського Дунайського пароплавства зазнає суттєвих змін. Відновлений барже-буксирний флот, що раніше не використовувався, оптимізовано процес рейсообороту флоту, налагоджено внутрішню диспетчеризацію, мінімізовано простій судів і буксирів, налагоджено систему онлайн-моніторингу руху флоту та контролю за витратами палива, проведені цифровізація та детінізація. Підприємство повертає стратегічних партнерів на Середньому Дунаї, створює стивідорний комлпекс. Погашено борги, у повному обсязі сплачено заборгованість із зарплати морякам у дочірній компанії УДП, повернуто фінансову допомогу АМПУ. Запущено масштабну програму ремонтів та відновлення флоту, збільшено кількість діючого флоту. У 2023 році кількість самохідних суден в експлуатації доведено до 24 одиниць, несамохідного – понад 200 одиниць. УДП знову виходиться на ринок морських перевезень. Компанія заключає угоду з IFC щодо розширення та модернізації тягового флоту.