Радянський період

Радянське Дунайське державне пароплавство (нині – ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство») засноване 14 жовтня 1944 р. для забезпечення перевезень Дунаєм військ і техніки, а також народногосподарських вантажів під час Другої світової війни.

На початковому етапі роботи новостворене підприємство використовувало трофейні судна. У 50-60-х роках було збудовано 75 нових буксирів та штовхачів, а в 70-80-х роках річковий флот пароплавства поповнився білш потужними штовхачами та та самохідними суховантажними суднами.  Одночасно відбувалося поповнення несамохідного флоту за рахунок будівництва наливних та суховантажних суден на Кілійському суднобудівно–судноремонтному заводі, а також на верфях Австрії, Румунії, Болгарії.

Основна номенклатура перевезень – метал, зерно, руда, устаткування.

З 50-х УДП стало освоювати морські напрями роботи, будувалися нові серії суден овочевози, суховантажі, контейнеровози. У 90-ті роки флот Українського Дунайського пароплавства поповнився серією із шести морських суховантажних суден, збудованих у Португалії, які сьогодні складають морський флот пароплавства.

З кінця 70-х до кінця 80-х років РДП брало участь у роботі новоствореної міжнародної організації «Інтерліхтер», яка здійснювала безперевалкове транспортування вантажів із придунайських країн до портів Чорного, Середземного, Червоного морів, Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Північної та Східної Африки.

Ще одним напрямом діяльності були пасажирські річкові (міжнародні  місцеві) та морські перевезення. Туристичну лінію “Від Альп до Чорного моря” обслуговували річкові та морські теплоходи.

Період незалежної України

Після здобуття Україною незалежності Радянське Дунайське пароплавство 20 листопада 1991 р. перейменовано на Українське Дунайське пароплавство.

У 2001 році ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” було надано статус національного перевізника.

З початку 90-х компанія мала серйозні випробування, пов’язані з кризою економіки, дією ембарго проти Югославії, порушенням регулярного судноплавства на Дунаї в районі порту Нові-Сад, втратою частини вантажопотоків. Але попри все пароплавство зберегло свою цілісність та позиції на Дунаї.

З 2000-х рр. робилися спроби відновлення флоту пароплавства, поновлення будівництва річкових барж. У рамках державної програми розвитку українського Придунав’я було розпочато будівництво двох морських суден на Кілійському СБСРЗ, яке так і залишилося незавершеним.